Чи потрібно очищати водопровідну воду?

ЧИ ПОТРІБНО ОЧИЩАТИ ВОДОПРОВІДНУ ВОДУ?

Чи готові ви пити воду прямо з-під крану? На таке питання рідко почуєш схвальну відповідь, адже більшість людей або фільтрують водопровідну воду, або ж взагалі купують. Централізована подача дозволяє здешевити підготовку рідини для густозаселеної території, разом з тим, важко вивести універсальну формулу очищення, враховуючи різну довжину та якість труб. Якщо ви задали собі питання щодо якості централізованої подачі води, чи потрібно її очищати, як краще це робити та шукаєте відповідь – ви потрапили за адресою.

ОСОБЛИВОСТІ ВОДОПРОВІДНОЇ ПОДАЧІ ВОДИ В УКРАЇНІ

Переважна більшість води централізованої подачі береться з найближчої річки, проходить систему очистки та подається у квартири та будинки. Наявність навіть маленьких підприємств, які недобросовісно зливають до водної артерії свої відходи, може зробити воду не тільки небезпечною до вживання людьми, але і спричинити місцевий екологічний колапс.

Але навіть якщо видимих проблем немає (риби багато і різної, не видно цвітіння води чи її застою),
питання біологічного, органічного та неорганічного складу води навіть нічого обговорювати – без додавання хлору таку воду не можна використовувати навіть для миття посуду. Особливо в літню пору року, де під дією температури бактерії та віруси розмножуються в рази швидше. Як мінімум, первинна механічна очистка просто необхідна, адже мул та пісок швидко виведуть із ладу пральну машину, аж надто вже ваш організм.

Система труб для подачі – окрема історія. Часті прориви можуть бути пов’язані із наступними аспектами:

а) закінчився термін придатності;

б) порушено умови експлуатації.

Другий пункт – особливо цікавий. Це можуть бути як проблеми при укладці та ізоляції труб, так і перевищення допустимого тиску (наприклад, під’єднання до подачі високої новобудови з її більшими потребами). Можливо навіть змінена формула води сприяє пришвидшеній корозії.

Очисні станції мають ряд критеріїв, відповідно до яких здійснюється фільтрація. Здебільшого це обмеження вмісту металів, шкідливих хімічних складових, твердості води. Висунути претензії щодо вмісту металів чи хімічних компонентів складно, адже під час транспортування вода може такими «збагатитись» - заміри ж беруться на виході з очисного резервуару. Щодо жорсткості – допустима норма із самого початку завищена, тому винних у накипі на чайнику чи пральній машині немає як таких.

ВОДОПРОВІДНА ВОДА В ЄВРОПІ

На захід від кордонів нашої країни ситуація покращується в силу різних причин. Деякі запровадили та дотримуються дуже серйозних стандартів при очищенні, інші беруть чисту воду із гірських водоймищ, дехто розумно і завбачливо користується свердловинами та іншими природними можливостями.

У Німеччині, до прикладу, одні з найсерйозніших стандартів до параметрів централізованої подачі води. Система новітніх фільтрів та контролю якості дозволяє пити воду прямо з-під крану. Причому, там не користуються хлором (хіба в крайніх випадках), а жителі можуть перевірити окремі параметри води через інтернет.

Схожий підхід використовується у Франції, Іспанії, Англії, Бельгії та інших провідних державах Старого Світу. Уряд жорстко контролює викиди підприємств, тому і роботи для очисних станцій в рази менше. Регіонально можуть бути й інші джерела прісної рідини, як то свердловини чи гірські водойми, але основний акцент саме на фільтруванні загальнодоступної води.

Австрія, Швейцарія та Люксембург можуть спокійно опиратись на гірські річки та озера. Збереження первозданних умов в Альпах дозволяє користуватись рідиною з мінімальним впливом людини. Жителі цього регіону можуть без докорів сумління набирати воду банально на кухні та пропонувати туристам як альпійську природну.

Скандинавам також в певній мірі пощастило, адже занижені середні температури перешкоджають розмноженню вірусів та бактерій в звичайних водоймах. Вічна мерзлота (яка є одним із основних запасів прісної H₂O взагалі), фіорди та високогірні водоспади дають змогу не надто вкладатись в підготовку води для централізованої подачі. Особливу увагу приділяє Фінляндія – найвищі вимоги пред’являються навіть до чистих природних джерел.

Щоправда, не усі країни Євросоюзу можуть похвалитись таким рівнем якості водопроводу. Румунія, Туреччина, Болгарія, Хорватія та ряд інших держав, дають можливість заробляти компаніям, що продають очищену воду та системи фільтрації. Очевидно, що здійснити якісний скачок у підготовці централізованої подачі води – справа не проста, навіть попри фінансові можливості. Тому, перед поїздкою до Європи, дізнайтесь про якість водопроводу в туроператора або ж прямо у місцевого населення.

НЕБЕЗПЕКА ВОДИ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я

Поодиноке використання не фільтрованої водопровідної рідини ні до чого серйозного не призведе. Майже усі можливі негаразди здоров’я мають накопичувальний характер і проявляються лише під час тривалого вживання неочищеної води. Для когось це може бути місяць, хтось лише через рік відчує проблеми, комусь може і 10 років все бути «до спини».

Розділити небезпеку можна відповідно до шкідливих компонентів водопровідної рідини, які мають пагубний вплив:

1. Хлор. Окисник, без якого не обійтись при очищенні наших річок та озер. Дуже ефективно вбиває віруси, бактерії, грибок та інші хвороботворні організми. Зазвичай його у водопровідній рідині з надлишком, що можна відчути на смак та навіть запах. Але, тут банальна ситуація, коли «лучше перебдеть чем недобдеть».

При потраплянні в організм діє як кислота сповільненої дії. Звичайне кип’ятіння зазвичай не допомагає, навіть загострює проблему. Під дією температури хлорорганічні сполуки переходять в хлороформ – канцероген, який викликає ракові захворювання. Відфільтровується зазвичай активованим вугіллям, яке гарно взаємодіє з даним окисником.

1. Механічні домішки. Звичайний мул, іржа чи пісок можуть з легкістю потрапити у воду із-за поганої якості труб. Наявність такої проблеми можна виявити неозброєним оком за допомогою звичайнісінького відстоюванням води протягом кількох годин – усі важкі компоненти води осядуть на дно посудини.

Такі складові дуже важко виводяться з організму, при цьому накопичуються в деяких внутрішніх органах.  Закупорення відповідних каналів та судин може спричинити й інші проблеми з організмом.

1. Жорсткість води. Як уже зазначалось, норми допустимої твердості води в системах водопостачання із самого початку завищені. Це можна з легкістю спостерігати у вигляді накипу в чайнику.

Надмірна кількість солей кальцію та магнію осідає в суглобах і спричиняє ревматичні проблеми. У нирках та жовчному міхурі можуть утворюватись камінці, які також дуже важко виводити з організму. Якщо хтось думає, що надмірний кальцій це добре, то він глибоко помиляється – неорганічне походження не зміцнить кісток та не відбілить зуби.

Крім того, великі значення твердості води призводять не лише до збільшення витрат миючих засобів (майже половина йде на нейтралізацію тимчасової жорсткості). Для людей із чутливою шкірою надмірна кількість солей кальцію та магнію буде добре відчутна після здійснення водних процедур. Свербіння, висипи, неприємне відчуття «зтягнутості» шкіри – все це може мати нехай і не фатальні, але цілком неприємні наслідки, які подекуди потребують навіть лікування.

1. Інші шкідливі компоненти – метали, пестициди, хімікати. Дана категорія мабуть найрідше зустрічається у водопровідній рідині в небезпечних кількостях, а теоретичне потрапляння носить скоріше випадковий характер (непередбачувані прориви, відверте недбальство).

Попри найменший вплив та шанси потрапити в організм, саме такі компоненти несуть чи не найбільшу загрозу. Поступове накопичення здатне шкідливо впливати як на нервову та серцево-судинну систему, так і на погіршення зору чи проблеми зі шкірою. Найжахливіше – це прихований характер хвороби, яка зазвичай викликається складною ланцюговою реакцією.

У випадку зі здоров’ям, завжди варто грати на випередження. Як показує досвід багатьох поколінь, профілактика та попередження проблеми значно дешевші та менш неприємні за лікування.

НАСЛІДКИ ЖОРСТКОЇ ВОДИ ДЛЯ ДОМАШНЬОЇ ТЕХНІКИ

Основною, і мало не єдиною проблемою для домашньої техніки є жорсткість води. Тимчасова твердість відкладається на нагрівних поверхнях і спричиняє:

• погіршення теплопровідності
• збільшення витрат електроенергії для нагрівання аж до 70%
• перегрів ТЕНів та вимкнення, а іноді й вихід з ладу нагрівних пристроїв

Що цікаво, навіть свердловинна чи гірська подача води може не уберегти від даної проблеми, адже майже усі місцевості мають шар кам’янистої породи, які і збагачують воду кальцієм та магнієм.
Тому при виявленні перших ознак надмірної жорсткості води, треба приймати міри задля збереження техніки.

Ще одною проблемою для домашніх приладів може стати надмірний вміст механічних домішок та крупно дисперсних сполук. Деяка техніка (посудомийна чи пральна машина) може мати вбудований фільтр води, який швидко заб’ється. І добре якщо доведеться просто замінити такий фільтр, а не він прорветься та увесь бруд одним махом потрапить не за призначенням.

СПОСОБИ ОЧИСТКИ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОЇ ВОДИ

Способи очистки водопровідної рідини варто розділити згідно повноти виконуваної фільтрації. Хоча можливості захисту лише техніки також будуть розглянуті.

Система зворотного осмосу. Найсучасніша та найбільш комплексна установка для вирішення проблем із неякісною водою. В її основі лежить принцип «дуже гарного фільтра», який прибирає з рідини усе, окрім молекул чистої H₂O та кисню. Для цього потрібно «продавлювати» воду (щоб отримати пюре без грудочок, його також не достатньо висипати на сито – треба прикласти зусилля) через спеціальну напівпроникну мембрану.

Типові установки зазвичай мають блок попередніх фільтрів, до складу яких входить вугільна та механічна очистка. Це допомагає дешевше відфільтрувати вільний хлор, механічні домішки та колоїдні структури, важкі метали та деякі неорганічні сполуки. Таким чином мембрана (головний та найдорожчий елемент системи) виконує фільтрацію лише від маленьких молекул: вірусів, бактерій, солей та інших можливих компонентів.

Така система очистки дозволяє отримати ідеально чисту воду. Вважається, що настільки чиста вода вимиває із організму корисні мінерали, але: по-перше, краще вживати ідеально чисту воду, ніж забруднену; по-друге, завжди можна додати до установки мінералізатор та отримувати повний набір корисних елементів у правильній кількості. Вибирати можна і відповідно до необхідних об’ємів – системи бувають різної продуктивності, іноді використовують накопичувальні баки на 8-10 літрів.

Проточні системи очистки. Зазвичай використовують набір картриджів (як у блоці попередньої очистки зворотноосмотичної системи) для очищення від хлору та механічних домішок. Для нашої країни такий метод добре підходить, адже бореться із основними проблемами. Очистка від вірусів та бактерій рідко буває актуальною, адже хлору на очисних станціях не шкодують. Потрапляння у відфільтровану воду іржі, мулу та важких металів також можна не боятись із-за наявності керамічних чи поліпропіленових фільтрів.

Фактично єдиним, нехай і суттєвим недоліком, таких систем є повна безпорадність перед жорсткістю води та можливими хімічними забрудненнями. Розмір фільтруючих отворів пропускає солі твердості та умовні пестициди; зменшення ж отворів призведе до падіння тиску в системі та зменшення швидкодії – фактично перетворить удосконалену систему на зворотний осмос. Тому, якщо ви вже наважились очищати воду, є сенс задуматись над вирішенням усіх проблем одночасно.

Боротьба із твердістю води. До даної групи віднесено способи, які дозволяють пом’якшити воду. Це методи, використання яких дозволяє без остраху користуватись побутовими нагрівними приладами, а також відчути різницю під час миття посуду чи після приймання водних процедур:

• Пом'кшувач води. Даний пристрій у вигляді продовгуватого циліндра містить у собі гранули спеціальної смоли, яка взаємодіє із водою, що проходить через нього. Хімічна реакція заміщення сприяє «рокіровці» атомів магнію та кальцію у солях твердості на катіони натрію. Новоутворена сіль не так активно взаємодіє із миючими засобами і не сушить шкіру.

Час від часу потрібно відновлювати смолу, засипаючи поварену кухонну сіль – сам процес відновлення проходить автоматично і зазвичай запрограмований на ніч (поки немає потреб у воді). Такий пристрій доволі дорогий і зазвичай використовується на підприємствах, аби уберегти ще більш дорогу водо нагрівну техніку.

• Електромагніти. Потужний магніт здатен групувати молекули солей твердості та наявні метали у доволі великі сполуки, які не осядуть накипом. За рахунок струму і як наслідок великої потужності, такі «спеціальні хомути» можна ставити поверх труби подачі води без врізання.

Новоутворені механічні сполуки у воді будуть відносно значних розмірів, тому потрібна додаткова фільтрація. Такий метод особливо ефективний суто для замкнених контурів, адже згруповані молекули здатні навіть чистити уже обліплені накипом поверхні.

ПІДСУМКИ ТА ВИСНОВКИ

Водопровідну воду потрібно обов’язково фільтрувати, якщо мова йде про її вживання. Для цього підійдуть проточні фільтри або системи зворотного осмосу. Перші позбавлять вас від хлору та механічних домішок, остання дозволяє забути ще й про твердість та всі можливі забруднення будь-якого характеру.

Для домашніх приладів додатково фільтрувати воду не настільки критично необхідно, щоправда, в такому разі потрібно бути готовим до передчасного виходу з ладу водонагрівальної техніки. Якщо ж ви хочете забезпечити довговічність своїх приладів – використовуйте фільтри для води для дому, іонізатори або електромагніти (залежно від доступного бюджету та інших особливостей).

Про комплексну очищення водопровідної води ви можете дізнатися з розділу Очищення води в квартирі

Отримати рішення Отримати рішення